За прогнозами ВООЗ, до 2030 року цукровий діабет (ЦД) увійде до списку семи основних причин смерті у світі¹. Ключовим методом лікування ЦД залишається інсулінотерапія². З огляду на це актуальним є питання: наскільки вибір типу інсуліну впливає на досягнення компенсації захворювання.

Критерії оптимальної компенсації ЦД

Для досягнення стійкої компенсації ЦД потрібно проводити регулярний контроль глікованого гемоглобіну (HbA1c) та рівня глюкози в крові³.

До оптимальних критеріїв компенсації ЦД належать³:

• Рівень глюкози натще до 7,0 ммоль/л
• Добові коливання рівня глюкози до 9,0 ммоль/л
• Відсутність глюкози в сечі, кетозу та гіпоглікемій

Досягнення цих показників сприяє також нормалізації ліпідного, білкового та мінерального обміну, що допомагає запобігти розвитку діабетичних ускладнень.

Однак досягти таких результатів не завжди вдається³.

Для пацієнтів, у яких пероральна гіпоглікемічна терапія виявилася неефективною, рекомендовано інсулінотерапію чи комбіноване лікування інсуліном і пероральними цукрознижувальними засобами⁴.

Інсулінотерапія має потенціал для коригування трьох основних патофізіологічних порушень⁴:

Фактори, що впливають на вибір виду інсуліну

Для покращення контролю глікемії та зниження ризику гіпоглікемії на заміну людському інсуліну пропонують аналоги інсуліну⁵. Та чи насправді аналоги мають істотні переваги?

Людський інсулін доступний у двох основних формах⁶:

1. Регулярний — короткодіючий
2. Нейтральний протамін Хагедорна (НПХ) — середньої тривалості дії

Однак обидва інсуліни мають певні недоліки. Регулярний людський інсулін починає діяти повільно та має тривалий період активності, що призводить до постпрандіальної гіперглікемії та відстроченої гіпоглікемії. Профіль дії інсуліну НПХ є непередбачуваним як за тривалістю, так і за інтенсивністю, що може спричиняти недостатнє покриття базової потреби в інсуліні та досягнення пікових концентрацій після ін'єкції, що підвищує ризик ранньої нічної гіпоглікемії. Для подолання цих недоліків було розроблено інсулінові аналоги⁷.

Аналоги інсуліну поділяють на дві групи⁵:

Перевагами аналогів інсулінів довготривалої дії порівняно з інсуліном НПХ є⁵:

Інсуліни гларгін і детемір мають різну тривалість і вираженість дії. Детемір потрібно вводити двічі на добу в більшості пацієнтів із ЦД, зазвичай у дозах, що перевищують одноразове введення гларгіну⁵. Отже, застосування гларгіну може зменшити потребу в додаткових ін'єкціях. Це відбувається завдяки хімічній структурі лікарського засобу⁸.

В аналогів інсуліну довготривалої дії, таких як інсулін гларгін, молекула інсуліну має нижчу розчинність у місці ін'єкції. Це сприяє тому, що інсулін осідає в підшкірній тканині, утворюючи депо, з якого він повільно вивільняється⁸.

Внаслідок цього інсулін гларгін забезпечує стабільний, безпіково низький рівень інсуліну та дію до 24 годин⁸.

Щоб вибрати між аналогами інсуліну та людським інсуліном, потрібно враховувати індивідуальні особливості пацієнта, включно з типом ЦД, ризиками та частотою гіпоглікемії⁹

1. Для пацієнтів із ЦД 1 типу швидкодіючі аналоги інсуліну є більш доцільним вибором порівняно з людськими інсулінами завдяки кращому контролю глікемії та зниженому ризику гіпоглікемії. Аналоги інсулінів тривалої дії рекомендують також пацієнтам, які мають виражену гіпоглікемію при застосуванні інсуліну НПХ⁹.
2. Для пацієнтів із ЦД 2 типу аналоги інсуліну довготривалої дії доцільно розглянути у випадках значної гіпоглікемії, зокрема нічної, що спостерігають при застосуванні інсуліну НПХ⁹.

Основні тези

_{FDA (Food and Drug Administration) — Управління з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів (США)
HbA1c — глікований гемоглобін
НПХ — нейтральний протамін Хагедорна
ЦД — цукровий діабет}