Діабетична полінейропатія (ДПН) є найпоширенішим мікросудинним ускладненням, яке вражає до 50% усіх пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД) 1 та 2 типів. Вона є провідною причиною інвалідності, травм, виразки та ампутації стопи. У кожного другого пацієнта ДПН супроводжується розвитком больового синдрому, який теж має значний вплив на якість життя¹.

Діабетична нейропатія вражає всі периферичні нерви²:

Тому до цього стану можуть бути залучені різні органи та системи².

Які бувають види діабетичної нейропатії та на що потрібно зважати в разі їх виявлення та лікування розглянемо далі.

Симетрична сенсорна та больова полінейропатії

Діабетична нейропатія в більшості випадків починається з симетричної сенсорної полінейропатії (ССП), яка вражає дистальні відділи нижніх кінцівок. У 10-18% випадків її діагностують у пацієнтів із вперше виявленим діабетом. Утрата чутливості зростає з прогресуванням захворювання. Коли процес досягає приблизно середини гомілки, нейропатія з’являється на руках. Це поступове прогресування та типова сенсорна втрата чутливості за типом «рукавички — шкарпетки» відображає пошкодження відповідно до довжини аксона — першими зазнають ураження найдовші аксони. Моторне залучення з явною слабкістю відбувається за такою ж схемою, але лише пізніше та в тяжчих випадках захворювання².

ССП найчастіше за інші діабетичні нейропатії призводить до розвитку больової діабетичної нейропатії (БДН).

Вона може мати гострий чи хронічний перебіг. Симптоми зазвичай розвиваються поступово протягом багатьох років і змінюються залежно від уражених нервів² :

Сенсомоторна полінейропатія

Довші нервові волокна зазнають ураження більшою мірою, ніж коротші, швидкість нервової провідності сповільнюється пропорційно довжині нерва. Саме тому зниження чутливості та втрата рефлексів відбуваються спочатку в пальцях кожної стопи, а потім поширюються вгору. Зазвичай цей стан описують, як²:

Біль може відчуватися як пекучий, колючий, ниючий або тупий. Відчуття поколювання від наче шпильок чи голок є поширеним явищем. Рано втрачається пропріоцепція, відчуття кінцівки в просторі. Пацієнти не відчувають, що наступають на стороннє тіло чи що в них утворюється мозоль від невідповідного взуття. Отже, в них є ризик розвитку виразок та інфекцій на стопах і гомілках, що може призвести до ампутації. Подібним чином у цих пацієнтів можуть бути численні переломи коліна, щиколотки чи стопи, а також розвинутися суглоб Шарко².

Втрата рухової функції призводить до тильного згинання, контрактури пальців ніг, втрати функції міжкісткових м’язів. Можливо також скорочення пальців і розвиток так званих молоточкових пальців. Ці контрактури виникають не лише на стопі, але й на руці, де втрата мускулатури робить руку на вигляд виснаженою та кістлявою².

Автономна нейропатія

Вегетативна нервова система складається з нервів, які іннервують серце, шлунково-кишкову систему та сечостатеву систему. Автономна (або вегетативна) нейропатія може вражати будь-яку з цих систем органів. Найпоширенішою вегетативною дисфункцією в діабетиків є ортостатична гіпотензія, або непритомність при вставанні. Це пов’язано з неспроможністю серця та артерій належним чином регулювати частоту серцевих скорочень і судинний тонус для забезпечення постійного та повного припливу крові до мозку².

Проявами з боку шлунково-кишкового тракту є²:

Оскільки багато пацієнтів приймає пероральні ліки від діабету, на всмоктування цих лікарських засобів значно впливає затримка випорожнення шлунка. Це може призвести до гіпоглікемії, якщо пероральний діабетичний засіб приймають перед їдою та він не засвоюється до кількох годин, а іноді й днів, коли рівень цукру в крові вже нормальний або низький².

Зниження перистальтики тонкої кишки може спричинити надмірне зростання бактерій. Разом із глікемією це призводить до здуття живота, газоутворення та діареї².

Симптоми діабетичної нейропатії сечостатевої системи включають²:

Затримка сечі може спричинити часті інфекції сечовивідних шляхів та призвести до утворення дивертикулів сечового міхура, каменів і рефлюксної нефропатії².

Краніальна нейропатія

Типовим є розвиток окорухових нейропатій унаслідок ураження третьої пари черепних нервів. Окоруховий нерв контролює м’язи, які рухають оком, за винятком бічного прямого та верхнього косого м’язів. Початок діабетичного ураження третього нерва зазвичай раптовий, виникає лобовий або періорбітальний біль, а потім диплопія. Можуть бути уражені всі окорухові м’язи, які іннервує третій нерв, за винятком тих, які контролюють розмір зіниці. Причиною цього є те, що функція контролю зіниці знаходиться на периферії нерва (з погляду поперечного зрізу). Це робить його менш чутливим до ішемічного пошкодження, оскільки м’яз знаходиться ближче до судинного постачання.

Можуть також виникати мононевропатії грудних або поперекових спинномозкових нервів. Це спричиняє больові синдроми, що нагадують інфаркт міокарда, холецистит або апендицит.

Загальні принципи лікування діабетичної нейропатії

Рання оптимізація метаболічного контролю та наявних факторів ризику (куріння, зловживання алкоголем, артеріальна гіпертензія) в пацієнтів із ЦД може запобігти чи сповільнити прогресування діабетичної нейропатії. До терапевтичного процесу треба також залучати родичів пацієнта та лікарів-спеціалістів.

Більшість лікарських засобів, які застосовують для лікування діабетичної нейропатії, чинить лише симптоматичний ефект. Єдиним засобом із патогенетичним впливом серед рекомендованих DDG засобів першої лінії є тіоктова кислота.

Рандомізовані плацебо-контрольовані дослідження та метааналізи свідчать, що тіоктова кислота ефективно полегшує біль, парестезію й інші симптоми діабетичної нейропатії⁴

Основні тези

_{DDG (Deutsche Diabetes Gesellschaft) — Німецьке діабетичне товариство
БДН — больова діабетична полінейропатія
ДПН — діабетична полінейропатія
ССП — симетрична сенсорна полінейропатія
ЦД — цукровий діабет}